Наша історія

Дитина відкриває двері Центру творчості – і відразу тривоги, турботи, досада відходять на задній план, бо у свої права вступає гра, казка, музика і фантазія. У цих стінах живе радість, натхнення і задоволення , а де живе ТВОРЧІСТЬ там немає місця для  смутку. Тут немає примусу : дитина самостійно обирає той гурток, у якому вона може реалізуватися, удосконалити вміння, самоствердитися, розкритися у творчому плані, зрозуміти сутність обраного напрямку. Це завжди розуміли  і дорослі, і діти. І ось уже 55 років у плідній співпраці працюють педагоги-позашкільники і школярі. Вони разом творять нашу історію -  історію надій,  перемог і звершень…

   У 1958 році відкрився у місті Корюківці Будинок піонерів та жовтенят. На базі Будинку піонерів працювали такі гуртки, як «Виразне читання», «Фотографія», «Духовий оркестр», «Горністи і барабанщики». Першим директором Корюківського будинку піонерів та жовтенят був Хомко Олексій Миколайович. Він взяв на свої плечі і організаційні, і господарчі, і педагогічні питання. Школярі тих далеких,

50-их  років минулого століття охоче відвідували гуртки. Дітлахи разом з своїми керівниками  ходили у походи, вивчали історію рідного краю, виступали на концертах та оглядах, брали участь у демонстраціях до Дня конституції, Дня 1 травня.

Заняття на гуртку "Фотографія"

 Минуло десятиліття і 1968 рік приніс гуртківцям нові досягнення, бо були відкриті нові гуртки, а це означало,– що можливостей реалізуватися у дітлахів стало більше. Молодь Корюківщини з задоволенням відвідувала новостворені гуртки: «Авіамодельний», «Кіногурток», «Крій та шиття», «Вишивка», «Моделювання», «Витівник». Стало традицією надавати дітям за досягнення безкоштовні туристичні путівки. У шістдесятих роках ініціативні гуртківці відвідали міста: Новгород-Сіверський, Сосницю, Чернігів, Одесу, Київ. Скільки вражень привезли школярі із цих подорожей!

  У сімдесяті роки у Будинку піонерів та жовтенят  працювали  педагоги – Чичкань Віктор Григорович, Нафтольська Валентина Андріївна, Навродська Тамара Сергіївна, Писарчук Галина Василівна, Гурін Володимир Миколайович, Биша Сергій Ананієвич, Кисіль Віра Кіндратівна, Науменко Раїса Дмитрівна  та інші педагоги - доля яких пізніше пов’яжеться з іншою роботою, з іншими людьми, і, навіть, з  іншими містами, але поки - молоді, енергійні вони працювали задля дітей у стінах нашого позашкільного закладу. З кожним роком розширювалась мережа гуртків і змінювались напрямки роботи. Дітлахи із задоволення відвідували гуртки туристично - краєзнавчого  направлення, технічного  напрямку («Радіотехніка», «Ракетомоделювання», «Ізостудія», «Кінолюбитель»), натуралістичного та художньо-естетичного («Духовий оркестр», «Ляльковий», «Драматичний». «Танцювальний»). Розширився діапазон подорожей школярів. Москва, Ленінград, Волгоград, Севастополь, Брест – пам’ять про відвідані міста ще й досі жевріє у вже дорослих корюківчан. 

Заняття на ляльковому гуртку           

  Вісімдесяті роки – роки піднесення  патріотичного виховання. Піонери горністи - барабанщики йшли першими на демонстраціях, у закладі проводилися вечори воєнно-патріотичної пісні, відкрилися гуртки «Юні політінформатори», «Клуб інтернаціональної дружби», «Районний піонерський штаб», а найактивнішим гуртківцям  кожного року присвоювалися звання «піонер-інструктор». Будинок піонерів став координаційним центром роботи з піонерами, жовтенятами та комсомольцями, старшими піонервожатими шкіл району. Треба згадати і про патріотичну гру «Зірниця»: дух змагання, піонерські пісні і таке довгождане  піонерське вогнище, біля якого збиралися сильні духом радянські дітлахи!

Горністи і барабанщики

45 років Великої Перемоги

У дев’яностих роках Будинок піонерів та жовтенят був перейменований на Будинок школяра. Пожвавилась туристсько-пошукова робота: працювали гуртки «Юні туристи» (кер. Биков О.М.), «Туристи-геологи» (кер. Гончаренко М.В.), «Червоні слідопити». Дітлахи з керівниками гуртків ходили у багатоденні походи. Один з маршрутів -  «Корюківка - Домашлин - Сосниця – Савинки –Корюківка» запам’ятається гуртківцям на все життя, так як продовжувався п’ять днів!  Під час таких  походів  діти загартовувались, вчились допомагати один одному, і, звичайно, товаришували.

Нове століття принесло з собою і нову назву нашому закладу. Зараз це – Центр дитячої і юнацької творчості. І хоча змінилася назва, змінилося не одне покоління вихованців , проте в позашкільному закладі, як і колись,  ніколи не буває тихо. Тут продовжують  лунати дитячі голоси, і навіть у похмуру осінню чи зимову днину кабінети закладу  зігрівають  відкриті та щирі посмішки вихованців.  

 П'ятдесят п’ять  років  середовище дитинства і фантазії, мрій і пошуків дбайливо зберігали і розвивали педагоги закладу. Саме завдяки їхньому  невтомному  пошуку і творчій праці у Корюківському ЦДЮТ склалася система позашкільної роботи серед підлітків та учнівської молоді.

В цій маленькій творчій країні зараз проживає майже  шістсот  великих мрійників. За роки існування заклад переживав і труднощі і злети, навчання і творчі поривання; тут відбувалися події різної ваги: значні і не дуже, загальні для всіх або суто особисті, але всі вони наповнюють дозвілля дитини змістом, емоціями, барвами, переживаннями.        

 Головна особливість позашкільного закладу у добровільності вибору гуртка за інтересами.  Тільки любов’ю  можна залучити дитину до цієї справи! Любов’ю і працею , бо до нас ідуть не тому, що треба, а тому що є бажання!

 Безумовно, зараз наш ЦДЮТ має своє обличчя, свій образ.  Імідж   закладу підтримується успіхами наших вихованців,  що  прославляють його  у різних конкурсах, виставках, змаганнях.

Наша ж історія – це діти, які приходять до Центру творчості, вчаться тут протягом років, на зміну їм приходять інші діти. Цей процес безкінечний у часі. Творять його люди – педагоги не тільки за фахом, а й педагоги за покликом душі, а  тому історію ЦДЮТ ми творитимемо далі…